Заборона фізичного покарання

Вдома

Фізичне покарання вдома заборонене. Стаття 150 (7) Сімейного кодексу від 2003 року (чинного у 2004 році) прямо забороняє батькам будь-які тілесні покарання дітей: «Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини». Закон «Про охорону дитинства» від 2001 року у статті 10 («Право на захист від усіх форм насильства») (неофіційний переклад) передбачає: «... Кожна дитина має право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини...»

Дошкільні заклади

Згідно зі статтею 150 (7) Сімейного кодексу від 2003 року та статтею 10 Закону «Про охорону дитинства» від 2001 року (див. Розділ «Дитина і сім'я»), фізичне покарання є незаконним у дошкільних закладах.

Дитячі садки

Згідно зі статтею 10 Закону «Про охорону дитинства» від 2001 року (див. Розділ «Дитина і сім'я»), фізичне покарання є незаконним в закладах для дітей молодшого та старшого дошкільного віку.

Школи

Фізичне покарання є незаконним у школах. Стаття 54(2) Закону «Про освіту» від 2017 року передбачає, що всі працівники освіти повинні захищати здобувачів освіти від «будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності» (неофіційний переклад). Законом «Про освіту» від 2017 року було скасовано дію Закону «Про освіту» від 1991 року, який містив таке ж положення. Також застосовується стаття 10 Закону «Про охорону дитинства» від 2001 року (див. Розділ «Дитина і сім'я»)

Виправні заклади

Відповідно до Конституції 1996 року, фізичні покарання є незаконними як дисциплінарні заходи у виправних закладах (статті 28 та 52). Також застосовується Закон «Про охорону дитинства» (ст. 10) від 2001 року, хоча в ньому немає прямої заборони.

Покарання за вчинений злочин

Фізичне покарання є незаконним як покарання за злочин відповідно до Кримінального кодексу від 2001 року, Кримінально-процесуального кодексу від 1960 року та Конституції 1996 року (з урахуванням внесених змін 2004 року).

Універсальний періодичний огляд порушень прав людини в Україні

Україна пройшла перший цикл Універсального періодичного огляду в 2008 році (2 сесія). Стосовно фізичного покарання дітей не було зроблено жодних рекомендацій.

Розгляд доповіді в рамках другого циклу відбувся в 2012 році (14 сесія). Стосовно фізичного покарання дітей не було зроблено жодних рекомендацій.

Розгляд доповіді в рамках третього циклу відбувся у 2017 році (28 сесія). Стосовно фізичного покарання дітей не було зроблено жодних рекомендацій.

Рекомендації Договірних органів з прав людини

Комітет з прав дитини

(21 квітня 2011 року, CRC/C/UKR/CO/3-4, Заключні зауваження стосовно третьої/четвертої доповіді, пункти 41 та 42)

«Комітет глибоко занепокоєний великою кількістю тверджень про фізичну жорстокість у відношенні до затриманих, включаючи дітей, насамперед під час перших допитів у районних відділеннях міліції. Зокрема, Комітет надзвичайно занепокоєний можливими випадками катувань та жорстокого поводження з неповнолітніми з боку співробітників міліції з метою видобування зізнань, а також поводженням офіцерів Державної прикордонної служби України з дітьми-мігрантами.  Крім того, Комітет висловлює занепокоєння повідомленнями про широкомасштабне застосування тілесних покарань вдома, незважаючи на заборону такого поводження як у родині, так і в школі, в установах пенітенціарної системи та в дошкільних закладах. У цьому контексті предметом особливого занепокоєння Комітету є низький рівень обізнаності та розуміння дітьми своїх прав та їх незнання про заборону таких дій.

«Комітет закликає державу-учасницю вжити усіх необхідних заходів з метою попередження та викорінення катувань та інших форм жорстокого поводження з дітьми, зокрема: ...

д) покласти край усім формам тілесних покарань вдома та в інших середовищах шляхом забезпечення ефективного впровадження чинної правової заборони таких дій, у тому числі — за допомогою проведення інформаційно-просвітницьких кампаній та громадської просвіти, що пропагує позитивне виховання дітей, несумісне з жорстокістю».

Комітет з прав дитини

(9 жовтня 2002 року, CRC/C/15/Add.191, Заключні зауваження стосовно другої доповіді, пункти 41 та 42)

«Комітет вітає ухвалення нового Закону «Про попередження насильства в сім'ї» від 2001 року, але стурбований тим, що його досі не застосовують.

«Комітет рекомендує державі-учасниці:

а) дослідити й оцінити характер і масштаби жорстокого поводження з дітьми вдома, а також розробити політику та програми для розв'язання цієї проблеми;

б) встановити ефективні процедури й механізми для отримання, моніторингу та розслідування скарг, зокрема й, за потреби, втручання, і забезпечити розслідування випадків жорстокого поводження та судове переслідування випадків поганого поводження і всіх форм сімейного насильства, у тому числі тілесних покарань, забезпечуючи при цьому, щоб дитина не піддавалася знущанням і мала право на захист свого особистого життя...

г) врахувати рекомендації Комітету, затверджені під час загальної дискусії з проблем насильства щодо дітей (CRC/С/100, пункт 688 і CRC/C/111, пункти 701-745).

д) проводити публічні кампанії з роз'яснення негативних наслідків жорстокого поводження з дітьми та сприяти позитивним, ненасильницьким формам підтримки дисципліни як альтернативи тілесним покаранням.

Комітет з прав дитини

(27 жовтня 1995 року, CRC/C/15/Add.42, Заключні зауваження стосовно первинної доповіді, пункти 14 і 29)

«Комітет висловлює жаль з приводу того, що досі не вжито відповідних заходів для ефективного запобігання та боротьби з жорстоким поводженням з дітьми у школах чи закладах, де можуть перебувати діти. Комітет також стурбований існуванням у великих масштабах жорстокого поводження з дітьми та насильства в сім'ї та тим, що чинне законодавство та відповідні служби не в змозі забезпечити належного захисту в цьому відношенні. Проблема сексуальної експлуатації дітей також потребує особливої уваги....

«Крім того, Комітет рекомендує передбачити в національному законодавстві чітку заборону катувань або іншого жорстокого, нелюдського поводження чи покарання або такого поводження чи покарання, що принижують гідність, а також заборону тілесних покарань у сім'ї. Комітет також пропонує розробити процедури та механізми контролю за скаргами на погане поводження та жорстокість в сім'ї або поза її межами...»

Європейський комітет з соціальних прав

(Січень 2016, Висновки, 2015 рік)

«Комітет зазначає, що з Глобальної ініціативи за припинення усіх форм тілесного покарання заборонено тілесне покарання у всіх середовищах — вдома, у школах та в установах».

Європейський комітет з соціальних прав

(Січень 2012 року, Висновки, 2011 рік)

«Відповідно до доповіді, законодавство забороняє насильство щодо дітей та тілесні покарання. У статті 52 Конституції зазначається, що «будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом». Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

«Відповідно до Закону «Про запобігання домашньому насильству» від 2001 року, фізичне покарання вдома заборонене. Закон «Про охорону дитинства»  від 2001 року забороняє всі види фізичного та психологічного насильства й експлуатації дітей, у тому числі батьками. Стаття 150 (7) Сімейного кодексу від 2003 року (чинного у 2004 році) забороняє будь-які фізичні покарання дітей батьками.

«На основі іншого джерела, Комітет зазначає, що фізичні покарання є незаконними в школах. Стаття 51(1) Закону «Про освіту» (1991 рік) говорить, що студенти та інші здобувачі освіти мають право на «захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують права або принижують їх честь та гідність». Стаття 126(1) Кримінального кодексу, що більш конкретно передбачає покарання у випадку домашнього насильства по відношенню до дітей, нічого не говорить про психічне насильство.

Згідно з тим же джерелом, на практиці тілесні покарання продовжують застосовуватися. Опираючись на статистику ЮНІСЕФ, Комітет зазначає, що в 2005-2006 роках 70% дітей у віці 2-14 років зазнали фізичного покарання та (або) психологічної агресії. Комітет просить надати оновлену інформацію щодо масштабів проблеми, а також про заходи, що були здійснені для ліквідації фізичних покарань на практиці.

…

«До отримання затребуваної інформації [стосовно засудження до тюремного ув'язнення та малолітніх правопорушників], Комітет відкладає свій висновок».

Поширеність/відносні показники за останні десять років

Опираючись на статистику ЮНІСЕФ, зібрану в 2012 році, 61% дітей у віці 2-14 років зазнали «насильницького дисциплінування» (фізичного покарання та (або) психологічної агресії) вдома протягом місяця перед проведенням дослідження. Тридцять відсотків зазнали фізичного покарання, а 57% зазнали психологічної агресії (на них підвищували голос, кричали, лаяли або ображали). Менший відсоток (11%) матерів та опікунів вважав, що у процесі виховання дітей необхідне фізичне покарання.

(ЮНІСЕФ (2014), Сховано у всіх на виду: Статистичний аналіз щодо насильства по відношенню до дітей, Нью-Йорк: ЮНІСЕФ)

У ході дослідження, в якому взяли участь 1000 осіб у віці 15 років і старше, було встановлено, що 41% респондентів не вважали, що тілесні покарання ніколи не повинні використовуватися: 72% батьків заявили, що вони давали ляпасів своїм дітям, 20% били або давали стусанів, 29% били дітей паском і 29% били їх по обличчю.

Звіт Фонду «Нічиї діти» (2013 рік), Проблема жорстокого поводження з дітьми: Порівняльне дослідження стану проблеми в шістьох країнах Східної Європи у 2010-2013 роках, Варшава: Фонд «Нічиї діти»

У 2009 році було проведене опитування, в якому прийняли участь 213 вчителів початкових шкіл м. Києва, за результатами якого було встановлено, що 74% респондентів вважають, що фізичне покарання є принизливим для дитини й означає, що «батьки не вміють виховувати дітей»; 76% усвідомлювали, що використання «ляпасів» як покарання є достатнім приводом для втручання третьої сторони.

(Фонди «Благополуччя дітей» (Україна) та «Нічиї діти» (2009 рік), Ставлення київських вчителів до питань жорстокого поводження з дітьми www.canee.net/files/Teachers%20studies%20Ukraine%202009.pdf. Частина проекту «Дитинство без насильства», в рамках якого проводили дослідження у Болгарії, Литві, Латвії, Македонії, Молдові, Польщі та Україні в 2005 та 2009 роках).

Більше третини (35%) батьків, опитаних у 2009 році (1501 респондент у віці старше 25 років) вважали, що фізичні покарання ніколи не повинні застосовуватися, 51% сказали, що тілесні покарання «не слід використовувати загалом, але в деяких випадках це виправдано», а 12 % заявили, що фізичні покарання «можуть застосовуватися»; 54% вважають, що більше 50% дітей в Україні зазнають фізичних покарань.

(Фонд «Благополуччя дітей» (2009 рік), Моніторинг громадської думки в Україні: липень 2009 року www.canee.net/files/Omnibus%20research%20Ukraine%202009.pdf. Частина проекту «Дитинство без насильства», в рамках якого проводили дослідження у Болгарії, Литві, Латвії, Македонії, Молдові, Польщі та Україні в 2005 та 2009 роках).